На початку кар’єри Тейлор Свіфт під час радіоінтерв’ю зізналася, що якби не стала співачкою, працювала б криміналісткою, слідчою на місці злочину. Хоч цього не сталося, інтерес до розкриття таємниць лишив відбиток у її творчості: співачка закликає фанатів уважно слухати, як справжні детективи, та знаходити алюзії і приховані сенси в композиціях.
Про шифри і секрети в піснях Тейлор читайте в уривку книги Роба Шеффілда «Як Тейлор Свіфт переосмислила попмузику».
.png)
Навіть на початку своєї кар’єри Тейлор залишала підказки для шанувальників — на обкладинках альбомів, у текстах пісень, у відео та вбранні. У своєму дебютному альбомі, який вона створила у шістнадцять років, вона додала текстам у буклеті компакт-диска зашифрованих послань, зробивши окремі літери великими, щоб передати таємний сенс кожної з пісень.
У пісні Teardrops on My Guitar це був — «Він ніколи не дізнається». У Picture to Burn — «Зустрічайтеся з хорошими хлопцями». У The Outside — «Ти не одна».
«Я додала ці таємні послання до кожної з пісень. Тож, якщо ви читаєте текст і гадаєте: «Чому ця літера «А» велика?»», — це тому, що вона є частиною шифру й треба записати всі літери підряд.
.png)
Цю ідею Тейлор запозичила в The Beatles. У рок-гурту були платівки, які варто було програвати задом наперед, аби почути «Пол мертвий, Пол мертвий».
«Я не могла зробити подібного з компакт-дисками, тому що їх не можна відтворити задом наперед. Тож намагалася зробити все максимально загадково й моторошно, але по-своєму».
Здобувши більшу популярність, Тейлор ще дужче захопилася цими іграми розуму. Щоразу, як вона випускає новий альбом, таємниці й шифри стають частиною її творчого задуму.
Вона побудувала свою взаємодію з аудиторією як зі спільнотою, що вміє інтерпретувати. Чи не заходить вона надто далеко? Постійно.
«Я тільки й думала що про те, як натякнути на деякі речі, типу як далеко можна зайти? Чи можна натякнути на щось, що вийде лише за три роки? Чи можна взагалі планувати щось настільки далеко?», — розповідала Свіфт у 2021 році.
Тейлор нічого не любить так, як відсилати своїх прихильників у музичний пошуковий квест. Однак навіть у своїх найсміливіших мріях вона не могла уявити, як далеко зайдуть її шанувальники.
Свіфтологи використовують її музику, щоб висувати теорії: що Тейлор планує своє життя відповідно до сонячних затемнень, що вона все робить за 112-денними циклами, бо саме стільки пісень належало Скутеру Брауну, за їхніми підрахунками, або що вона причетна до вбивства Дж. Ф. Кеннеді.
Слухачі сприймають її пісні як автобіографічні, хоча Тейлор завжди залишає найпотаємніші секрети при собі. У класичній свіфтівській манері вона прагне бути водночас і таємницею, і детективом. Ось як їй удається не відпускати нас.
Є шляхетна традиція видатних авторів пісень створювати альбоми одне про одного. Вони закохуються, розлучаються, виплакуються, зализують свої рани, а тоді знову беруться до роботи — топити смуток в альбомах-закликах та альбомах-відповідях.
Проте навряд чи знайдуться пісні про розлуку, схожі на міфологію Тейлор Свіфт і Гаррі Стайлза (Гайлор). Хай що означав для них їхній короткий роман у реальному житті, — про який ні вона, ні він не поділилися навіть найменшою неприємною деталлю, адже обрали ставитися до цього з гідністю — вони стали музами одне для одного, обмінюючись піснями.
Гайлор — це унікальний приклад того, як два блискучі уми попмузики впродовж років не припиняють кидати одне одному ці паперові літачки, не тому що між ними якась ворожнеча, а тому що це творча золота жила. Вони роблять так і донині, ніби настільки вподобали цю традицію, що не хочуть її відпускати.
Як сказав Гаррі Кемерону Кров із журналу Rolling Stone 2017 року:
«Це найдивовижніший негласний діалог за всю історію».
