Рубрика: Стосунки

  • Чому покоління Z повернуло моду на книжкові клуби?

    Чому покоління Z повернуло моду на книжкові клуби?

    Ще кілька років тому здавалося, що соцмережі остаточно витіснили книжки з життя молоді. Але сьогодні тренд змінюється: покоління Z повертає читання до життя і робить його модним.

    За результатами опитування, проведеного цифровою платформою U-Report, 52,8% української молоді читає книги щодня або кілька разів на тиждень, а 78,4% надають перевагу паперовим книгам.

    Три найважливіші причини, чому молодь читає книжки: бо їм це подобається; для саморозвитку; через «атмосферу читання». Та окрім читання книжок, популярності набирають ще й книжкові клуби. 

    тренд на книжкові клуби серед молоді

    Що таке книжкові клуби?

    Це спільнота, що об’єднує людей досвідом читання, а згодом і дискусіями щодо книжок, які обирають перед проведенням зустрічей. Учасники не лише читають, а формують власні читацькі практики та вчаться чути інші думки.

    Чим важливі книжкові клуби?

    На думку журналістки Богдани Неборак, книжкові клуби стають можливістю відчути спільноту, висловити свою думку і не отримати засудження. Зрозуміти, що ваша точка зору може бути цінною та важливою незалежно від того, що ви думаєте про цю книжку.

    А письменниця Оксана Забужко наголошує на тому, що прочитати книжку й не поділитися нею з другом — це лише половина приємності. Тож книжкові клуби — це нормальна форма здорового життя суспільства.

    Де влаштовують книжкові клуби?

    Літературні зустрічі часто проводять у книгарнях, видавництвах, бібліотеках, культурних просторах. Доволі поширеним став і онлайн-формат. Адже це робить участь у цих спільнотах доступною для кожного, незалежно від місця проживання. Це особливо актуально в умовах війни, коли живі зустрічі не завжди можливі.

    книжкові клуби 2025

    Популяризація через BookTok

    Важливу роль у відродженні книжкових клубів відіграють соцмережі, зокрема BookTok у TikTok. Саме там молодь ділиться враженнями від прочитаного, створює рекомендації та навіть започатковує власні мініклуби. Це перетворює хобі на спільний тренд.

    Масштабні читацькі події

    В Україні мають популярність фестивалі на кшталт «Книжкової країни» та «Книжкового Арсеналу», де молодь не тільки купує книжки й зустрічається з улюбленими авторами, а й формує власні читацькі спільноти. У 2025 році Арсенал зібрав близько 30 тисяч відвідувачів. Для покоління Z такі заходи стають способом будувати коло однодумців і знаходити себе через літературу.

    Тож книжкові клуби повертаються як модний і водночас глибокий тренд — вони дають молоді те, чого часто бракує у світі соцмереж: справжній діалог, щирі емоції та відчуття єдності.

    Текст: Юлія Федченко

    https://elle.ua/otnosheniya/psihologija/chomu-pokolinnya-z-povernulo-modu-na-knizhkovi-klubi/

  • Прихований тягар старшої доньки

    Прихований тягар старшої доньки

    Є певний міф, який супроводжує статус старшої доньки. Вона нібито завжди все знає, тримає ситуацію під контролем і завжди має відповіді. Здається впевненою, зібраною і, так, іноді надто успішною. Але за цим образом часто приховується емоційна праця, завищені очікування та мовчазна боротьба з тягарем, якого ніхто не обирав.

    У тіктоці це явище отримало назву «синдром старшої доньки». Це не медичний діагноз, проте сотні жінок підтверджують його реальність. Йдеться про відчуття вродженої відповідальності, прагнення догодити іншим і звичку підтримувати оточення, нехтуючи власними емоціями.

    Багато хто сприймає надмірну незалежність як ознаку сили. Насправді ж часто це лише механізм виживання.

    Дослідження Каліфорнійського університету в Лос-Анджелесі (UCLA) показують, що старші доньки дорослішають швидше за своїх братів і сестер, тому нерідко змушені брати на себе обов’язки, які їм надто рано виконувати. Приклади з життя багатьох жінок підтверджують це: у випадку самої авторки така роль почалася в 14 років, коли її матері діагностували деменцію, а батько не витримував тягаря.

    Згодом це часто формує «фортецю незалежності», яку важко зруйнувати навіть у дорослому житті. Психологи відзначають: старші доньки нерідко ігнорують власні кордони, почуваються винними, коли ставлять себе на перше місце, і прагнуть бути сильними навіть тоді, коли виснажені.

    У культурному просторі ця тема теж починає звучати голосніше. Співачка Тейлор Свіфт включила до майбутнього альбому The Life of a Showgirl композицію під назвою Eldest Daughter («Старша донька»). Хоча текст ще не оприлюднено, сама назва стала приводом для жвавих обговорень у тіктоці. Адже коли подібну проблему підіймає людина світового масштабу, це дає багатьом «дозвіл» бути почутими.

    Дослідження підтверджують: первістки-жінки частіше мають «доглядальницьке» мислення, уникають конфліктів і ставлять потреби інших вище за власні. З часом це може перетворюватися на перфекціонізм, хронічне виснаження та нездатність просити про допомогу. І хоча ці риси цінуються в роботі та стосунках, підтримувати їх у постійному режимі надзвичайно важко.

    Психологи наголошують: справжня сила полягає не лише у здатності нести тягар, а й у вмінні вчасно його відкласти. Старші доньки не є незамінними, навіть якщо в дитинстві змушені були такими стати. Просити про допомогу — не поразка, а прояв здорових кордонів і довіри.

    Авторка: Таллі Сміт — письменниця, телеведуча та цифрова креаторка з Мельбурна. Вона понад 15 років працює у сфері медіа та комунікацій, писала для ELLE, Women’s Health і Mamamia, веде подкаст Self Help(ed). Активно виступає як амбасадорка Dementia Australia та працює над мемуарами про догляд, втрату й дорослішання.

    За матеріалами ELLE AUSTRALIA

    https://elle.ua/otnosheniya/psihologija/prihovaniy-tyagar-starshoi-donki/

  • Сімейний бюджет без сварок: як зробити фінанси спільною справою, а не полем бою

    Сімейний бюджет без сварок: як зробити фінанси спільною справою, а не полем бою

    Гроші — одна з найчутливіших тем у стосунках. Вони здатні бути джерелом безпеки, спільного розвитку й навіть ніжності — або ж причиною конфліктів, образ і відчуження. Проблема не в самих грошах, а в тому, як ми про них говоримо і як домовляємось.

    Кадр із фільму «Вовк із Волл-стріт» 

    Фінанси — це не про цифри, це про довіру.

    Коли партнери створюють сім’ю, вони об’єднують не лише побут і плани, а й свої фінансові історії. Хтось звик економити, хтось — жити на широку ногу; у когось є страх нестачі грошей, а в когось — бажання відчувати свободу. Ці різні фінансові сценарії часто й стають джерелом непорозумінь.

    Кадр із фільму «Шлюбна історія»

    Перший крок до спільного бюджету без сварок — прийняти, що ви різні. Ваш партнер не має думати, рахувати й витрачати так само, як ви. Його стиль поводження з грошима — це результат виховання, минулого досвіду, цінностей. Завдання — не змінити одне одного, а знайти спільну мову.

    Як почати розмову про гроші без драми?

    Бесіду про фінанси варто починати не з претензій, а з інтересу. Наприклад:

    «Мені важливо зрозуміти, як ти бачиш наші спільні витрати і заощадження. Можемо поговорити про це спокійно, щоб нам обом було комфортно?»

    Такі розмови краще проводити у спокійний момент, коли немає емоцій чи тиску. І говорити потрібно не лише про поточні рахунки, а й про цінності: що для кожного означають  слова «гроші», «стабільність», «ризик», «запас на чорний день».

    Три кроки до фінансової гармонії:

    1. Створіть прозорість

    Обговоріть усі доходи, витрати та борги. Ніяких «секретних карток». Прозорість — це не контроль, а взаємна повага.

    2. Визначте спільні й особисті гроші

    Є сімейні витрати (житло, продукти, подорожі), а є особисті (хобі, косметика, подарунки друзям). Коли кожен має власний фінансовий простір, зникає відчуття, що хтось має «звітувати».

    сімейний бюджет

    Кадр із фільму «Сцени з подружнього життя»

    3. Плануйте разом

    Складіть фінансову карту: щомісячні витрати, заощадження, цілі на рік.  Коли бачите спільну картину — легше ухвалювати рішення без емоцій.

    Зручно мати спільний документ або застосунок, де все видно обом. Так фінанси припиняють бути полем бою і стають командною грою.

    З чого складається сімейний бюджет

    Щоб домовленості були не лише на словах, а й на ділі, важливо розуміти, що саме входить у спільний бюджет. Коли все прозоро, зникає головна причина для непорозумінь.

    1. Базові витрати

    Це основа: житло (оренда або іпотека), комунальні послуги, транспорт, продукти, побутові покупки, зв’язок.

    Домовтеся, у якому співвідношенні партнери вкладаються (наприклад, пропорційно до доходу — 60/40 або 70/30).

    2. Особисті витрати

    Кожен має право на свої гроші — без пояснень і звітів. Це покупки для себе, догляд, зустрічі з друзями, хобі. Такий «особистий простір» допомагає уникати дрібних конфліктів.

    3. Накопичення

    Фінансова подушка, гроші «на чорний день»  або на спільні цілі — подорожі, навчання, ремонт.

    Оптимально відкладати фіксований відсоток від доходу, наприклад 10–20%.

    4. Інвестиції

    Якщо у вас залишаються вільні кошти — варто подумати, як їх примножити. Але лише якщо це спільне рішення й ви обидва розумієте ризики.

    5. Благодійність або підтримка інших

    Якщо для вас це важливо — виділіть невелику частину (1–3%) на допомогу іншим. Це вчить фінансової щедрості й додає глибини вашим цінностям.

    Приклад орієнтовного розподілу:

    Базові витрати — 50%, накопичення — 20%, особисті гроші — 15%, інвестиції — 10%, резерв — 5%.

    Це лише орієнтир, який можна адаптувати під власні доходи й цінності.

    Сімейний бюджет не має виглядати як бухгалтерський звіт із покараннями за перевитрати. Це жива система довіри й гнучкості, у якій обоє мають право голосу.

    Коли є спільні цілі — дім, подорож, навчання, інвестиції, — гроші починають працювати на вас, а не між вами.

    Фінансова зрілість у парі — це не про «хто більше заробляє», а про вміння бути командою, навіть коли рахунок не збігається з мрією.

    Практичні вправи для пари

    Щоб перетворити фінансову теорію на реальні зміни у стосунках, спробуйте прості  вправи. Вони допомагають відчути, що фінанси — це не про контроль, а про діалог і довіру.

    1. «Мій фінансовий сценарій»

    Кожен партнер окремо відповідає письмово на три запитання:

    Якою була фінансова атмосфера у моїй родині, коли я був (була) дитиною?

    Що для мене означають гроші зараз: безпека, свобода, стабільність, можливість самовираження?

    Чого я найбільше боюся у фінансах — втрати, залежності, боргів, невизнання?

    Після цього обговоріть відповіді. Мета не в тому, щоб оцінювати, а щоб почути логіку одне одного. Ця вправа відкриває глибше розуміння мотивів, які стоять за фінансовими звичками.

    2. «Наш спільний день народження»

    Уявіть, що сьогодні — день народження вашої сім’ї. Разом складіть список спільних бажань на рік: що ви хочете реалізувати (подорож, ремонт, освіта, купівля житла, створення подушки безпеки).

    Поруч напишіть орієнтовну вартість кожного пункту і пріоритет від 1 до 5.

    Так ви створите спільну фінансову карту, де гроші стають не джерелом сварок, а інструментом досягнення цілей.

    Фінанси в сім’ї — це не про цифри, а про взаємоповагу, довіру й спільний напрямок. І якщо ви вмієте чесно говорити про гроші, ви вже маєте головний капітал — партнерство, яке витримає будь-які економічні коливання.

    Текст: Анна Сухаревська

    https://elle.ua/otnosheniya/semya/simeyniy-byudzhet-bez-svarok-yak-zrobiti-finansi-spilnoyu-spravoyu-a-ne-polem-boyu/

  • Аскези, щоденники вдячності та трекери звичок: як це працює і чи працює взагалі?

    Аскези, щоденники вдячності та трекери звичок: як це працює і чи працює взагалі?

    Сьогодні соцмережі рясніють «челенджами розвитку» — від аскез до тижнів мовчання. Модних практик стає дедалі більше, але чи справді вони мають силу щось змінити? Розбираємо наймодніші зараз ідеї з погляду науки разом із методисткою Центру ментального відновлення «Незламна» від «Фонду Маша» Оленою Запольською.

    В останні роки навколо так багато практик, які обіцяють допомогти знайти спокій та відновлення. Але за модними назвами часто губиться головне: навіщо ми це робимо. За словами Олени Запольської, всі ці прості дії мають одну спільну мету: навчитися чути себе, відновити баланс і повернути відчуття контролю над власним життям. Отже, проаналізуємо окремо кожну практику.

    Практика №1: Аскези

    Що це таке?

    Аскези — це свідомі обмеження на якийсь певний час — тиждень, місяць, рік тощо, які ми вводимо для себе, щоб відновити баланс і повернути контроль над звичками. Це може бути відмова від алкоголю, солодкого, кави чи перегляду новин. Багато хто надає аскезам магічності — загадує бажання, яке нібито має здійснитися, якщо ти витримаєш аскезу.

    що таке аскеза і як вона працює

    Чи працює це? — Так!

    Відмова від різного роду стимулів (алкоголю, соцмереж, солодощів, кави тощо) допомагає людині знизити кількість сенсорних та поведінкових «переїдань» та «перенасичень». Відтак зменшується гіперстимуляція дофамінової системи, ми почуваємося вільними від стимулів, а значить, можемо сфокусуватися на своїх сенсах і цілях.

    «Під час аскези ми можемо повернутися до своїх справжніх цінностей та відновити чутливість до простих задоволень. Аскетичні практики (мінімалізм, пости, спрощення побуту) зменшують когнітивне перевантаження, і так у нас з`являється більше ресурсів для регуляції емоцій. — пояснює Олена Запольська. — Створюючи собі добровільні обмеження ми посилюємо відчуття свободи та контролю над власним життям: усім приємно відчувати, що не ТікТок володарює над вами, а натомість ви здатні регулювати кількість проведеного в ньому часу.

    Але чи здатне втримання аскези виконати якесь бажання? Абсолютно точно ні. Якщо вам потрібен стимул витримати обмеження — придумайте собі краще не магічне підґрунтя, а реальне. Наприклад: витримаю аскезу — подарую собі масаж.

    Як робити правильно:

    Головна мета аскези — не покарання, а спостереження: як я почуваюся без цього стимулу, що змінюється у моєму дні, що дає мені спокій?

    Почати можна з малого: оберіть одну звичку, яку хочете тимчасово прибрати, і встановіть чіткий термін, наприклад, три дні або тиждень. Наприкінці зафіксуйте свої відчуття. І, можливо, ця тимчасова відмова від чогось стане комфортною частиною вашого життя.

    Практика №2: Трекери звичок

    Що це таке?

    Це практика, інструмент, який допомагає відстежувати свої дії й підтримувати мотивацію. Його можна вести в блокноті, у вигляді таблиці або в застосунку в телефоні. Трекер звичок — це табличка, де з одного боку — дні місяця, а з другого — дії, які ви хочете зробити звичними. Наприклад, зарядка або щовечірнє вмивання. Виконав дію — закреслив клітинку одним кольором, не виконав — іншим.

    трекери звичок, що це таке

    Чи працює це? — Так!

    Говорячи про трекери звичок, можна згадати ефект Готорна — психологічне явище, коли люди змінюють свою поведінку або діють інакше, ніж зазвичай, виключно через усвідомлення того, що за ними спостерігають. Тому онлайн-трекери звичок, у яких можна ділитися своїми результатами, працюють ефективніше.

    «Позначки, позитивна статистика чи довга смуга виконаних дій дають відчуття мікровинагороди, що підтримує нашу мотивацію. Самомоніторинг теж ефективно працює, оскільки дає нам усвідомлювати свою поведінку. Тоді як маленькі щоденні кроки дозволяють сформувати стійкішу звичку, — говорить методологиня «Фонду Маша». — Не буде зайвим також нагадати про нейропластичність, адже повторювана поведінка активує одні й ті самі нейронні зв`язки, тому поступово в нас формуються нові корисні звички. А коли ми бачимо свої досягнення у трекері, це підсилює дофамінову систему і формує цикл «поведінка — винагорода — повторення дій».

    Як робити правильно:

    Запишіть цілі — наприклад, «пити більше води», «гуляти 20 хвилин на день» або «лягати спати до 23:00» — у додаток чи саморобний трекер у блокноті та щодня позначайте, чи вдалося досягнути їх.

    Так ви бачите свій прогрес і отримуєте маленьку «винагороду» від мозку за кожну позначку. Це створює ефект «ланцюжка успіху» й допомагає формувати стійкі корисні звички.

    Одразу скажемо, що немає універсального правила, скільки часу закріплюється звичка: на деякі потрібно кілька тижнів, на деякі — місяці. Тому будьте до себе уважними й терплячими, рухайтесь у своєму темпі.

    Практика №3: Щоденники вдячності

    Що це таке?

    Щоденник вдячності — це практика, що допомагає помічати хороше у своєму житті. Щовечора або кілька разів на тиждень люди записують у блокнот чи телефон 3-5-10 речей або подій, за які вдячні сьогодні. Це може бути і підтримка друга, і усмішка від незнайомця.

    як працюють щоденники вдячності

    Чи працює це? — Так!

    Емпірично доведено (Emmons & McCullough, 2003; Seligman, 2005), що ведення щоденника вдячності активує позитивне мислення. Так працює «ефект фокусування»: увага переходить з проблем на ресурси й можливості.

    «Вдячність — одне з найцінніших почуттів, яке робить нас щасливими, — говорить психологиня Олена Запольська. — Почуття вдячності підсилює роботу префронтальної кори, яка відповідає за рефлексію та оцінку, і знижує активність амигдали (тобто знижує стрес). Також щоденник вдячності допомагає нам подивитися на своє життя та стосунки: ми можемо усвідомити, як цінно нам мати міжособистісні зв’язки. А ще вдячність допомагає розвивати емпатію та зміцнює відчуття підтримки від інших».

    Як робити правильно:

    Практикування щоденника вдячності може мати різні форми: як за допомогою застосунку, так і письмово в блокноті. Це може бути щоденна або періодична практика. Але важливо, щоб вона була регулярною. З часом ця звичка натренує мозок фокусуватися не на нестачах, а на ресурсах, і допоможе легше переживати стрес.

    https://elle.ua/otnosheniya/psihologija/askezi-shchodenniki-vdyachnosti-ta-trekeri-zvichok-yak-ce-pracyue-i-chi-pracyue-vzagali/

  • Шлюбний договір та договір про поділ майна подружжя: який із них доцільно вибрати

    Шлюбний договір та договір про поділ майна подружжя: який із них доцільно вибрати

    Після років практики помітила, що люди рідко розуміють відмінність між шлюбним договором та договором про поділ майна подружжя. Проте різниця доволі суттєва, і про неї я розповіла в попередній статті. 

    Зараз підсумую порівняльну характеристику і надам практичні поради про те, як вибрати юридично правильний варіант врегулювання майнових відносин подружжя.

    відмінність між шлюбним договором та договором про поділ майна подружжя.

    Якщо пара тільки збирається офіційно зареєструвати шлюб або подружжя вже перебуває у шлюбі, але ще не набуло у власність спільного майна (нерухомість, автівки, цінні папери, частки в компаніях або інше майно) і має намір зафіксувати в договірному порядку права та обов`язки подружжя на майбутнє, варто укладати шлюбний договір.

    Наприклад, шлюбним договором можна передбачити, що майно, яке реєструватиметься на ім`я дружини, вважатиметься особистою приватною власністю дружини, а майно, зареєстроване за чоловіком, буде особистою власністю чоловіка. Відтак режим спільної сумісної власності подружжя на набуте у шлюбі майно не поширюватиметься.

    Окрім режиму власності, шлюбним договором можна врегулювати інші майнові питання — зокрема, порядок, підстави та умови надання утримання одному з подружжя, порядок користування житлом, поповнення і витрачання сімейного бюджету та інші важливі для сім`ї умови.

    Чи варто укладати шлюбний договір

    Якщо ж подружжя вже набуло спільне майно і хоче визначити, кому належить об`єкт, слід укладати договір про поділ майна подружжя. За таким договором можливі різні варіанти поділу набутого майна та майнових прав. Зокрема, один з подружжя може отримати право особистої приватної власності на певне майно (квартира, автівка або інше), а інший з подружжя — грошову компенсацію вартості своєї частки у відповідному об`єкті.

    За деяких умов може бути доцільним укласти як шлюбний договір, так і договір про поділ майна подружжя. Такий варіант дозволить закріпити юридичний статус вже набутого майна та врегулювати майнові відносини на майбутнє. Наприклад, якщо пара вже має набуте у шлюбі майно, хоче його поділити, але не збирається припиняти свій шлюб, саме укладення двох договорів може бути найбільш правильним варіантом дій.

    Що варто знати про шлюбний договір

    Розібратися з деталями, розробити стратегію дій, яка буде ефективною саме у вашому випадку, а також скласти договір, який захистить ваші майнові права, допоможе адвокат, який спеціалізується на питаннях сімейного права.

    https://elle.ua/otnosheniya/semya/shlyubniy-dogovir-ta-dogovir-pro-podil-mayna-podruzhzhya-yakiy-iz-nih-docilno-obrati/

  • Як підтримати тих, чиї близькі зникли безвісти

    Як підтримати тих, чиї близькі зникли безвісти

    Коли людина зникає безвісти, життя її близьких зупиняється між «ще сподіваюся» і «вже сумую». Про те, як підтримати себе й тих, хто живе в очікуванні, розповідає психологиня Центру ментального відновлення «Незламна» від «Фонду Маша» Анною Кузьміною.

    Підтримати тих, чиї рідні зникли безвісти

    Що таке невизначена втрата 

    Це стан, у якому людина живе між надією і страхом, між очікуванням і горем. Це особливий вид втрати, коли близька людина фізично відсутня, але її доля залишається невідомою: вона зникла безвісти, перебуває в полоні чи не виходить на зв’язок.

    Психіка зависає між двома полярними процесами: з одного боку  плекання надії, пошуки, очікування зустрічі; з іншого — біль і горювання через втрату. Ці стани постійно змінюються, виснажують і часто викликають провину за власні думки — ніби не можна одночасно сподіватися і сумувати.

    «Люди, які переживають невизначену втрату, живуть у стані хронічного горя, — пояснює психологиня Центру ментального відновлення “Незламна” від “Фонду Маша” Анна Кузьміна, — Воно не має кінця, бо немає відповіді. Люди, які переживають це, можуть мати труднощі зі сном і харчуванням, відкладати життя “на потім”, почуватися спустошеними, пригніченими, відірваними від світу».

    Варто розуміти, що мати різні почуття в одній сім’ї — також нормально. Хтось може продовжувати вірити, що зниклий знайдеться, а інший проживати горе. Водночас ніхто не повинен відчувати провину чи сором за те, що вірить або що починає приймати втрату. Підтримка в таких ситуаціях полягає не в тому, щоб переконати чи «наставити», а в тому, щоб бути поруч і витримати різні емоції людини.

    Чого не варто казати людині з невизначеною втратою

    Ці фрази лише посилять біль. Бо в ситуації невизначеності немає «правильного» способу відчувати чи діяти:

    «Може, вже час відпустити»

    «Треба бути сильною»

    «Ти маєш рухатися далі»

    «Напевно, його вже немає»

    «У когось ситуація ще гірша»

    Як підтримати людину з невизначеною втратою

    Як підтримати тих, чиї рідні зникли безвісти

    Психологиня «Фонду Маша» радить такі кроки, які допоможуть підтримати людину, яка переживає невизначену втрату:

    Давайте простір для почуттів, навіть якщо вони суперечливі.

    Якщо людина ділиться провиною чи соромом, не намагайтеся переконати її, що «все добре». Просто вислухайте.

    Нагадуйте, що в житті можуть співіснувати і біль, і радість, і що життя триває, навіть коли частина серця болить.

    Якщо людина хоче символічно попрощатися, навіть без відомостей про тіло, підтримайте її в цьому: пригадайте разом, якою була зникла людина, що для вас означає цей зв’язок.

    Якщо людина продовжує пошуки, допоможіть подумати, які ще кроки можливі.

    Запитуйте: «Як я можу тебе підтримати зараз?», «Що б тобі допомогло?»

    Іноді найкраща підтримка — просто бути поруч, мовчки. А іноді — допомогти в побуті: забрати дитину, приготувати їжу, підвезти.

    Як можуть бути корисними групи психологічної підтримки

    Підтримка тих, чиї рідні зникли безвісти

    Люди, які переживають невизначену втрату, часто залишаються наодинці з болем. Їм може здаватися, що ніхто не розуміє їхніх почуттів. Але зустріч із тими, хто має схожий досвід, може стати джерелом підтримки та сили.

    У Центрі ментального відновлення «Незламна» психологи працюють з темою невизначеної втрати індивідуально, а також проводять групи психологічної підтримки для жінок, які мають безвісти зниклих рідних. 

    Там ви знайдете простір, де можна говорити, мовчати, плакати чи просто бути поруч. Де ніхто не змушує «рухатися далі», а просто слухає і розуміє. Де поступово з’являється змога знову дихати, помічати життя навколо й відчувати опору під ногами.

    https://elle.ua/otnosheniya/psihologija/yak-pidtrimati-blizkih-chii-ridni-znikli-bezvisti/