Часто згадую зйомки з Софією Євдокименко на Воздвиженці, які стилізувала неймовірна Наталія Осадча. Тоді речі Poustovit ніби відкрилися для мене по-новому — камера літала зверху, знизу, показувала силуети зовсім не в типовому fashion-ракурсі. Все виглядало дуже кінематографічно, емоційно й несподівано навіть для мене самої.
Читайте также: 7 правил ідеального контурингу від візажиста Дженніфер Лопес
Андрій Давидовський, березень 2009
Ще пам’ятаю зйомки з Юліаною Дементьєвою — така собі сучасна історія про амішів: село, хустинка, курка в руках. Але це зовсім не виглядало як театральна постановка чи стилізація заради картинки. Навпаки — дуже щиро, живо й сучасно. Саме тоді я ще раз відчула, як мода здатна тонко й делікатно працювати з культурними образами, без зайвої буквальності.
Андрій Давидовський, квітень 2011
Мені завжди подобалося, коли глянець не просто «показує одяг», а створює настрій і ніби вигадує для речей новий контекст. 25 років тому все втілювалось набагато складніше фізично — не було нормальних виробництв, тканин, логістики, професійної індустрії навколо моди. Багато речей ми робили буквально інтуїтивно, майже з нуля.
Читайте также: 5 фактів про фільм «Кузьма: Страшно веселий», які варто знати до перегляду
Про те, як змінилися героїні Лілії Пустовіт з роками та що дизайнерка вкладає у свій бренд сьогодні, читайте в продовженні інтервʼю у друкованому випуску ELLE Україна.
Читайте также: Як у 56 виглядати на 35: секрети краси Дженніфер Лопес
