Метка: література

Твори Шекспіра давно стали частиною світової культурної спадщини: їх читають у школах, ставлять на сценах від Нью-Йорка до Токіо, а у Великій Британії навіть працює Королівський шекспірівський театр, що повністю присвячений його доробку. І все ж історія життя драматурга й досі лишається сповненою білих плям.

Однією з найкращих його біографій вважають книгу Стівена Ґрінблатта «Бард і його світ: як Шекспір став Шекспіром». Професор Гарвардського університету, фахівець з англійської літератури доби Ренесансу, лауреат Пулітцерівської премії й просто дуже талановитий оповідач вимальовує зв’язки між життям драматурга та його творами.

Невдовзі ця біографія вийде українською у видавництві «Основи». А поки ділимося десятьма фактами з неї про життя та творчість Шекспіра.

1. Втеча з дому 

У юному віці Вільям покинув рідне місто і родинний бізнес заради театру. Попри всі ризики такого рішення йому вдалося стати однією з чільних постатей  конкурентної індустрії розваг — і найвидатнішим драматургом в історії. 

За одними переказами, з рідного Стратфорда він тікав, бо попався за браконьєрством у садах місцевого могутнього мирового судді. За іншими теоріями, була значно більша загроза: у регіоні тривали облави на католиків, які нібито планували вбивство королеви-протестантки, а Шекспір, імовірно, походив із католицької родини.

2. Шекспір не мав вищої освіти 

Колеги заздрили успіху Віляма, адже той навіть не навчався в університеті. Один драматург прозвав його «круком-вискочнем, серцем тигра в машкарі лицедія» (так один з героїв Шекспіра називає вбивцю свого сина). 

Шекспір був не мстивий і віддячив, вивівши того драматурга на сцені в образі Фальстафа — п’янички, боягуза, безчесного лицаря, блискучого оратора й одного з найхаризматичніших героїв в англійській драматургії.

3. Більшість видатних творів Шекспір написав після 30 

Шекспір швидко здобув успіх як актор і драматург, проте, як пише, Стівен Ґрінблатт: «Якби Шекспір помер 1600 року, складно було б уявити, що перед ним іще лишалися непідкорені вершини», адже найвидатніші п’єси Шекспір написав пізніше: «Гамлета» — приблизно в 36, а «Отелло», «Короля Ліра», «Макбета», «Коріолана» й «Бурю» — за сорок. Тож якщо ви не ввійшли у списки «30 до 30», то не переймайтеся: Шекспір теж не ввійшов би.

4. Раннє одруження 

У 18 років Вільям взяв шлюб з 26-річною Енн Гетевей. Брали шлюб поспіхом, для чого був потрібен окремий дозвіл. Це можна пояснити тим, що за шість місяців по тому хрестили їхню доньку. 

Однак напередодні їхнього весілля було виписано ще один документ: дозвіл на шлюб Вільяма Шекспіра з такою собі Енн Вотлі. Що це: помилка писаря чи, можливо, інша кохана юного Вілла, з якою він хотів взяти шлюб, перш ніж його змусять побратися з вагітною Енн Гетевей?

Кадр з фільму «Ромео і Джульєтта» (2013)

5. Не взірцевий чоловік 

Дружині у заповіті спершу не лишив нічого, а потім, подумавши, лишив ліжко, тільки не найкраще, а друге за якістю. Дослідники, які хочуть обдарувати подружжя Шекспірів родинною ідилією, стверджують, що найкраще ліжко тримали для гостей, а друге за якістю могло бути зручнішим.

6. Посередник між закоханими 

Якось Вільяма найняли написати вірші, щоб переконати одного юного аристократа одружитися. Шекспір вирішив розхвалювати вроду не нареченої, а самого аристократа: мовляв, гріх не передати таку красу нащадкам і не зберегти для вічності. Але розхвалював так натхненно, що захопився ним сам і взявся запевняти, що його любовні вірші збережуть вроду для вічності не гірше, ніж нащадки. 

Шекспір прекрасно розумів, що посередник між закоханими, який і сам закохується, — це прекрасний сюжет для романтичної комедії: на цьому ґрунтується його «Дванадцята ніч».

7. Шекспір любив непристойні каламбури

У «Віндзорських жартівницях» отримуємо такі уроки латинського відмінювання: «А родовий, genitivo — hujus, затям собі».

8. Конфлікти з землевласниками

Як і всі мешканці великих міст, Шекспір мав проблеми з лендлордами. Скажімо, коли збіг термін оренди землі, на якій стояв театр його компанії, власник заломив значно більшу ціну — й тоді актори, озброївшись сокирами й залучившись підтримкою місцевих зарізяк, за ніч розібрали театр на дошки й перенесли на інший бік річки. На новому місці збудували легендарний «Глобус». 

9.  Шекспір умів зробити з політичної агітки на злобу дня позачасову класику

Правління короля Якова І проходило під супровід змов і замахів, а його матір, Марію Стюарт, узагалі стратила попередня королева. Сам Яків же полював на відьом і навіть написав трактат «Демонологія» про надприродну загрозу. 

Граючи на всіх страхах і зацікавленнях параноїка-короля, Шекспір пише п’єсу «Макбет»: Макбет вірить підступним відьмам, які обіцяють йому престол, і вбиває законного правителя. Однак відьми попереджають: династію заснує на Макбет, а діти його побратима Банко, чесного і порядного — на противагу до підлого головного героя. Вас, напевно, не здивує, що Яків І виводив свій рід якраз від Банко. Натомість може здивувати, що в хроніках Банко виступав не як моральна альтернатива до ницого Макбета, а як один з його союзників. Та історія у Шекспіра настільки переконлива, що мало кого хвилює історична правда.

Вистава «Макбет» в Королівському шекспірівському театрі

10. Найкраща роль 

Один із найраніших біографів Шекспіра розпитав людей, які ще могли пам’ятати його на сцені, і з’ясував, що найкращою його роллю був Привид у власному «Гамлеті».

Вистава «Гамлет» в Королівському шекспірівському театрі